Мандрівник<p><a href="https://soc.ua-fediland.de/tags/%D1%84%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0" class="mention hashtag" rel="nofollow noopener" target="_blank">#<span>фантастика</span></a> <a href="https://soc.ua-fediland.de/tags/%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F" class="mention hashtag" rel="nofollow noopener" target="_blank">#<span>історія</span></a> <a href="https://soc.ua-fediland.de/tags/%D1%83%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%B1" class="mention hashtag" rel="nofollow noopener" target="_blank">#<span>уавеб</span></a> </p><p>Астронавт стояв на залишках свого космічного корабля, що зазнав аварії у червоній пустелі чужої планети. Віддалено в небі виднілися сліди від метеоритів, що прорізали атмосферу, додаючи відчуття приреченості до, і без того ворожого ландшафту. Його очі, сховані за шоломом, дивилися на нескінченний горизонт, де не було жодної ознаки життя.</p><p>Місія на Марс мала бути історичним досягненням для людства, але стала трагедією. Він — єдиний, хто вижив. Після аварії комунікаційні системи були знищені, і він не мав змоги передати сигнал лиха на Землю. Корабель, який колись був надією людства, зараз лежав у пилюці, наче символ його невдачі.</p><p>Проте, астронавт не втрачав надії. Він вирішив дослідити околиці в пошуках ресурсів для виживання. Корабель мав деяке обладнання, яке можна було використовувати. Він знав, що його шанси були малі, але дух дослідника не давав йому здатися. З кожним кроком по червоній планеті, він все більше вірив, що зможе знайти спосіб повернутися додому, або принаймні залишити слід, щоб людство дізналося про їхню місію.</p><p>"Ми досліджуємо не для себе, а для всього людства, для майбутніх поколінь" — подумав він, йдучи вперед до невідомого…</p>